Минус со словами соколята

Соколята Крутилось піря на вітру І я згадав негоду ту, В яку мене моя любов Покинула. Виймали жала із грудей Очата двох моїх дітей І вся моя любов на них Рікою хлинула. Зростають у гніздечку соколята, О Боже, ти за все мене прости О як я їх не хочу відпускати, У простори юнацької мети. В роках моїх така велика сила, Та долю не затримати нічим, Сини мої візьміть мої вітрила, Та й батька не забудьте поміж тим. Я спав роками у вогні, Біда сивіла на мені, І тільки мати у селі, В сльозах журилася. А я синочків обіймав, І сам у себе запитав, О де ж ти наша доле Забарилася Зростають у гніздечку соколята, О Боже, ти за все мене прости О як я їх не хочу відпускати, У простори юнацької мети. В роках моїх така велика сила, Та долю не затримати нічим, Сини мої візьміть мої вітрила, Та й батька не забудьте поміж тим