Ганзера яблуня минус

У тривозі ластівки, літають, Хоч не осінь ще, а тепле літо. Рідна хата з сумом, споглядає, Маму забирають в місто, діти. На високі поверхи, квартала, На низеньку мамочку, у дворі. Щоб в ночі із вікон, споглядала, Як за нею в небі, плачуть зорі. Не ламати вітру, не зламати, Яблуню стареньку, у садочку. У сльозах благала, рідна мати, Не везіть мене у місто, дочку. Просить мене мати, в неспокої, Коли знову їду до сила. Синку, привези мені такої, Пепінки, як в нас в саду була. Привези мені води, с криниці, З нашої криниці, край воріт. Бо вона мені ночами сниться, Сниться мені, яблуневий цвіт. Не завжди для мами все що треба, Ми привозим з рідного сила. Як же повернути їй те небо, Той садок де яблуня цвіла. Догорає свічка, догорає, Тихою лампадкою, в куточку. День і ніч матусю виглядає, Яблуня старенька, у садочку. У тривозі ластівки, літають, Хоч не осінь ще, а тепле літо. Рідна хата з сумом, пригадає, Як забрали маму в місто, діти.